До 107-ліття Фернанделя

Якщо Богу коли-небудь було смішно,то створюючи Фернанделя,впевнена, він посміявся від душі.

Фернандель так просто,майже по-дружньому ми звикли звертатися до великого французького веселуна Фернана Жозефа Дезіре Контандена.

Фернан народився у Провансі у травні,1903 року. Тато бачив у сині себе, тобто співака,який не відбувся. Мріяв,що той буде відомий по всіх усюдах. Але малий був сам собі на думці і (після зустрічі із своїм кумиром Поленом), повернувшись якось додому зробив офіційну заяву « Я стану коміком», з того часу квартира Констанденів стала веселою. Там було влаштовано зал для репетицій,де чувся і перший сміх і перші оплески. Хлопча негайно ж приступило до вивчення репертуару свого кумира «Впродовж двох днів я знав увесь репертуар Полена. Не можу сказати,що при цьому розумів всі приховані натяки його куплетів». Популярність не забарилася і навідала сміливця. «Школяр вдень і комік увечері – це дивне і чудове життя приводило мене у захват». За три роки Фернан «обсміявши» усіх конкурентів зайняв друге почесне місце…гиготуну було дванадцять. «Маленького Сіне»» (псевдонім батька) знали всі працівники транспорту  Марселя, на свої гастролі він їхав трамваєм,де сміх кондукторів допомагав заощадити на трамвайних квитках. Популярність вийшла за межі рідного бульвару. «Знаю,що популярність знаходять у Парижі, заробляють у Марселі, а популярність – це слава без піджака із закоченими рукавами». І веселун,закотивши рукави, працював до сьомого поту,смішив до сліз. Після війни втомлений тато-Констанден повертається додому і відкриває поблизу дому невеличку їдальню,покликавши сина у поміч. Та у результаті першої ж фінансової операції Фернан ледь не пустив родину тоброю по світу,допомоги спадкоємця більше не потребували. Фернан стає грущиком, та « цукор вб»є мене швидше,ніж діабет,тому мушу сказати цукру «прощавай» ». Хлопцю вже 17 і він знову співає вечорами. Поки дорослішає,підписує свій перший «по сто десять франків на день» контракт із кабаре у Ніці. В 19, цю дату одводить червоним, остаточно перетворюється в Фернанделя,тобто « її Фернана». Її – це Анрієтти Манс (майбутня дружина) –  сестри його друга і майбутнього сценариста Жана Мансо. Закріплює за собою титул «першого коміка», його фірмова кінська посмішка виділяє його всюди де б він не перебував.

«Коли я прийшов до майбутнього тестя,я дуже хотів скласти про себе хороше враження і постійно посміхався, аж поки тесть не заверещав : та закрий же ти рота,я хочу побачити твоє обличчя». Закінчивши військову службу, змушений був піти на миловарний завод,вечорами блукаючи у пошуках улюбленої роботи. « У книзі доль не було зазначено,що я повинен закінчити життя в милі». Трапляється диво. Проїздом у Марселі директор театру «Парамаунт» пропонує довготривалий контракт. Повернувшись додому його вже чекає запрошення і театр «Бобіно». А отже, Париж розкрив свої обійми. Він співає у «Бобіно» і живе у Парижі. З 1930-го починає зніматися у кіно, з 1952-го на нього посипалися усілякі нагороди і дипломи, медаль «За громадянські заслуги», турне Європою, Америкою та Канадою,його приймає Папа Римський,його голос звучить звідусюди. Але його сміх стає все печальніше… Нагороди і визнання діють на нього протилежним чином, він стає все сумніше…Не у медалях слава, не у дипломах визнання. В очах! У щирій посмішці ! Він це знав. Сміх був його єдиною правдою та філософією.

Не журися Фернандель! Твій сміх завжди озветься луною у тих,хто тебе любить. Не бійся! Ми з тобою ще посміємося, не у цьому житті, так в іншому.